ІНФОРМАЦІЯ

щодо недопущення участі неповнолітніх у наданні інформації ворогу про військові позиції Збройних сил України

            Міністерство освіти і науки України звертає увагу на випадках встановлення окупантами зв'язків із неповнолітніми громадянами України через соціальні мережі та месенджери, надходження пропозицій коштів за інформацію про позиції Збройних сил України.

Служба безпеки України наводить приклади встановлення контактів із неповнолітніми з м. Харків, Луганської області тощо. Зазначимо, що підлітки не встигли передати інформацію ворогу через втручання СБУ. Розглядається питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності

            Інформуємо, що в нашій країні покарання за подібні злочини застосовуються до осіб від 16 років, у окремих випадках відповідальність передбачена з 14 років.

Пам'ятка для батьків

   • Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину,  бо  це  означатиме: мені ніколи її  любити. 

   •  Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її   для себе, не вимагайте від неї  реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

  •  Ніколи не навчайте того, в чому самі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і  відповідати за них.

  •  Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно  виправляти.

   •  Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що   любитимете її за будь-яких обставин.

  • Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки. 

• Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

• Не ставтеся до дитини зневажливо.

• Будьте послідовними у своїх вимогах.

• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

 Практичний психолог Каміла ШПАК

УВАГА!

Все більше трагічних подій, які сталися з підлітками через небезпечні ігри в соціальних мережах.

Цифрове середовище, дійсно, є небезпечнішим, ніж здається. Діти можуть сприймати свою активність у соціальних мережах як гру та не розуміти наслідків своїх дій, що може призводити до катастрофічних випадків.

Створення безпечного  середовища, зокрема в інтернеті, формування навичок цифрової грамотності та поведінки у дітей у Всесвітній мережі, соціально-емоційна грамотність є важливими завданнями для батьків та закладів освіти.

Чат-бот «КІБЕРПЕС» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.

Також можна знайти матеріали для проведення уроків та квестів для різних вікових груп щодо безпечної поведінки в інтернеті.

Окрім того, у розділі розміщені рекомендовані Міністерством посібники для використання батьками та педагогами щодо навчання дітей безпечному користуванню інтернетом.

Національна дитяча гаряча лінія:

0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних)

116111 (безкоштовно з мобільних) 

Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства – 15-47 

Безкоштовна Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 116-123

На допомогу батькам

Про що потрібно запитати себе?

Відомий психолог Світлана Ройз радить батькам підлітків задатися цими запитаннями. Вони допоможуть зрозуміти, чи є ризик, що їхні діти захочуть випробувати себе в небезпечній грі.

• Чи можуть діти, дивлячись на вас, повірити, що доросле життя несе щось, крім тяжкості і відповідальності? Чи є в ній радість? Чи говорите ви: “Ось виростеш – дізнаєшся, як це складно!”? Для дітей ми – фільтр, через який вони дивляться в майбутнє. І через це багато хто боїться дорослішати і ховаються від реальної небезпечного життя до “безпечного” простору. Тому важливо дбати про свою ресурсність і дозволяти собі радіти, власне, життям показувати, як ви справляєтеся зі складнощами, як зберігаєте оптимізм.
• Чи може дитина розповісти вам, що її турбує? Знаючи, що її просто вислухають, підтримають, не даватимуть поради або кричатимуть, що вона розчарувала і засмутила. Чи може вона спертися на вашу силу? Чи знає дитина, що ви зможете витримати будь-які її емоції? Чи можете ви сказати їй: “Я дорослий, я впораюся”?
• Чи вміє дитина бути одна? Іноді вона йде в мережу через те, що просто не знає, куди направити увагу. Це вміння треба виховувати з раннього дитинства. Діти з 2,5-3 років самі починають грати в рольові ігри з ляльками і машинками, одушевляючи героїв. Ми можемо підключатися до гри, а потім залишати малюка за заняттям. Діти 5-6 років люблять грати в рольові, настільні та підлогові гри. Важливо, щоб у вас вистачало сил підтримати їх бажання, а не саджати їх перед мультиком або планшетом.
• Чи даєте ви їй можливість відпочити? Чи немає у неї відчуття, що все її життя поглинула школа? Це важлива, але тільки частина життя. Вона шукатиме можливості вийти з-під преса втоми. І часто той, хто не може розслабитися сам, вибирає ненормальні способи. Коли вона говорить: “Мені ні на що не вистачає часу!” – запитайте, що їй було б важливо встигнути за день.
• Чи дозволяєте ви собі і їй помилятися? Одна з причин перфекціонізму – спроба ідеальністю завоювати любов, відчуття значущості. І одного разу може виникнути думка: “Якщо я не перший, то мені взагалі немає місця в житті”. А подібні ігри ці думки тільки підігріють. Тому важливо дозволяти і собі бути живими, помилятися і розповідати про це. Не перевантажена дитина вашими очікуваннями? Може, спробувати сказати їй вголос або про себе: “У тебе є право бути собою, і свої очікування я з тебе знімаю”?
• Чи може вона хоч у чомусь сама приймати рішення і вибирати? У чому вона може відчути свою особисту силу, крім опору робити уроки?
• Чи усвідомлює вона цінність турботи про тіло? Адже воно – наш перший будинок, і, якщо нам в ньому погано, то в глобальному “будинку” – світі – складно буде відчути комфорт. Підлітки переносять свої невдачі в спілкуванні на своє “товсте-худе-прищаве-вухате” тіло. Над ними не можна жартувати. Тема тіла – тема сорому та небезпечності для них. Їм важливо пояснювати, що тіло зараз змінюється, і йому потрібна допомога, щоб впоратися з цим. Що чує від вас дитина про ваше тіло? Чи бачить вона, як ви піклуєтеся про нього: зарядки-тренування, збалансоване харчування, душ тощо?
• Чи дозволяє вона собі просити і приймати допомогу? Для підлітка іноді це рівносильно сказати світові “я невдаха”.
• Чи знаємо ми про особливості цього віку, про те, що має сенс від нього очікувати, а що нереально?
• Чи може вона сказати “ні”, коли це потрібно? Чи може сказати “ні” вам? Чи може сказати: “Це моє”? Чи може вона бути виборчою в їжі, одязі, друзях? Чи дозволяє вона собі ставити незручні запитання? Чи може вона бути критичною до інформації? Поліпшити аналітичне та критичне мислення допоможуть гри в шашки і шахи, класична музика, походи в квести. Дуже може допомогти книга Кена Ватанабе “Вчимося вирішувати проблеми” і серіал для підлітків “Адам псує все”.
• Що дитина думає про себе сама, що говорить про себе, що в собі цінує? Ми звертаємо увагу тільки на її помилки чи й на зрілі риси теж? Тут вам допоможуть популярні підліткові щоденники на кшталт “Я-щоденник” (спрямований на те, щоб підліток описував свої плани в барвистій книзі).
• Чи є у дитини в життя комфортні безпечні контакти? Чи є дорослий (не один з батьків), який може стати наставником?
• Чи є в родині відчуття емоційного зв’язку?
• Чи є ритуали: розмови перед сном, обіймання на прощання. Ці дії, які ми згадуємо з радістю, відчуваючи це важливе “Ми”.

ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ, ЩО СВІДЧАТЬПРО НАЯВНІСТЬ СУЇЦИДАЛЬНИХ НАМІРІВ

• Смерть і самогубство, як постійна тема розмов.
• Особливий інтерес до того, що відбувається з людиною після смерті.
• Розмови про відсутність цінності життя.
• Фантазії на тему смерті.
• Інтерес до можливих засобів самогубства.
• Висловлення «я не хочу жити», «я хочу вмерти», «нема сенсу жити далі» і т.д.
• Непрямі висловлення «нічого, незабаром ви відпочинете від мене», «нічого, незабаром усе закінчиться для мене», «він незабаром пошкодує, що відкинув мене» і т.д.
• Придбання засобів самогубства.
• Скарги на власну безпорадність, безнадійність.
• Перевага жалобної або скорботної музики.
• Написання прощальних листів.
• Дивне «прощальна» поведінка з людьми.
• Упорядкування справ, раптове завершення довгострокових справ.
• Роздача особистих речей, складання заповіту.
• Невластива мовчазність або висловлення із прихованим змістом.
• Прояв ознак депресії.

Ознаки депресії

• зниження настрою, глибокий сум;
• різкі перепади настрою, підвищена емоційна чутливість, плаксивість, слабість;
• втрата апетиту, переїдання;
• підвищена сонливість, безсоння;
• нездужання;
  зниження уваги;
• нерішучість;
  апатія, втрата інтересу до речей, людям і ситуаціям, що раніше викликали інтерес;
• соціальна самоізоляція, відхід від родини, друзів, мовчазність;
• зниження ефективності праці, навчання.

Вирішення проблеми
Якщо підліток зробив спробу покінчити життя самогубством йому необхідна професійна допомога психолога, психіатра. Не залишайте дитину наодинці, доки не відведете до спеціаліста. Якщо ви не його батько чи матір, повідомте батьків.

Якщо ви вважаєте, що підліток думає про самогубство ніколи не відкидайте, не висміюйте і не кидайте виклик заявам про самогубство. Старайтесь уважно і співчутливо вислухати молоду людину в її проблемах. Розкажіть про свої емоції, почуття.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що вона може говорити про що завгодно і ви не будете її за це осуджувати. Поважайте її думку.

Зверніться до психолога.

Способи розпізнати булера та алгоритм роботи з ним

Один зі страшних снів батьків – отримати телефонного дзвінка, в якому повідомляється, що їх дитина побила когось чи образила. Найчастіше про це інформує класний керівник, соціальний педагог чи батьки ображеного учня. Складно правильно зреагувати на таке повідомлення. Важко зрозуміти, кому вірити та як себе поводити, коли запущено конфліктний сценарій у стосунках між дітьми.

Усім нам відома фраза про дві сторони однієї медалі, такий принцип працює і в цьому випадку. Але якщо ситуація стосується близьких, то сприймання фактів спотворюється. Часто виникає інстинктивне бажання захистити та виправдати свою дитину (або ж протилежна реакція – звинуватити свого, аби виправдатись перед чужими). Чекати ж від агресора чесної відповіді, що він цькував когось іншого, одразу не варто.

Сьогодні ініціатора агресивної поведінки, направленої проти іншого учня, часто називають булером (з англ. bully – хуліган), а цілеспрямоване гноблення когось з колективу – булінг.

Як зрозуміти, чи є ваша дитина булером

Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти.

Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність. Проаналізуйте поведінку дитини, аби виявити ознаки агресії. І запитайте у себе – чи достатньо приділяєте уваги синові, доньці?

Ознаки булера:

• фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;
• не вміє сприймати відмову;
• має середню чи високу самооцінку;
• часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
• ймовірно, став жертвою у минулому;
• сприймається лідером у колі однолітків;
• буває імпульсивним;
• його легко вивести з себе;
• не вистачає співчуття до інших;
• має не надто високий емоційний інтелект;
• полюбляє агресивні спортивні ігри.

Якщо подібні риси проявляються та паралельно надходять повідомлення, що у класі знущаються над кимось, є серйозний привід поговорити з вашою дитиною. Звісно, багато з цих характеристик показують типового лідера, але нездорове посилення тої чи іншої ознаки є тривожним сигналом.

Є проблема – є рішення

Якщо батьки визнають, що їх дитина є агресором, то це вже шлях до покращення ситуації. І перше, що вони мають зробити – не бути терпимими до проявів агресії. Поряд з цим можна порекомендувати:

Відшукайте заняття, в якому дитина зможе виділитись. Часто агресивну поведінку провокує незнання способів, як ще можна заявити про себе. Варіанти пошуку талантів: відвідування гуртків, секцій, активна участь у житті класу.

Будьте послідовними у своїх діях та словах. Якщо ви передбачили певне покарання за провинність (наприклад, забрати на тиждень смартфон), то тримайтесь до останнього дня. Звісно, з боку дитини буде протест, але стійте на своєму, бо маєте розуміти, заради чого все це робиться.

Нейтралізуйте речі, які пов’язані з насиллям. Мова йде про відеоігри, фільми, музику, які провокують агресію в дитині.

Обговорюйте усі шкільні конфлікти. Часто це допомагає знайти причину такої поведінки, будьте максимально справедливими та розважливими.

Знайдіть альтернативу. Навчіть знаходити альтернативні шляхи виходу агресії без шкоди оточуючим. Розкажіть, що у випадку, коли підлітка провокують, важливо продемонструвати можливості уникати провокації.

Навчайте розуміти себе та інших. І тут важливо бути не голослівним, адже більшість звичок дітей породжуються в домашніх стінах. Якщо ви чи хтось з родини нетерпимо ставиться до вад іншого, мало шансів, що у сина чи дочки сформується власна протилежна думка з цього питання. Розкажіть, що всі ми різні та особливі.

Не треба очікувати швидких результатів. Дитина зможе змінитися, але це робота не одного дня. Не забувайте, підтримка у цей момент відіграє надзвичайно важливе значення.