Підліток - це людина, яка дозріла або майже дозріла з точки зору фізіології, але ще далеко не подорослішала соціально та емоційно.

Правило №1 Зрозуміти, що способів впливу та покарання практично немає

Школярі живуть з імунітетом до підвищення голосу і реагують на крик, ніби перебуваючи під куполом – покричить та перестане. Позитивні героїв з книг та фільмів не працюють, важлива лише оцінка спільноти.

Правило №2 Усвідомити пубертат

Дорослі по-різному реагують на підлітковий етап – одні не помічають, чи ігнорують і пропускають етап дорослішання, інші починають тотально контролювати і забороняти. Тому важливо зібратися з силами та усвідомити пубертат.

Правило №3 Зрозуміти, як сильно ви потребні

Незважаючи на стрімке дорослішання, прояв статевих ознак, бажання вирватися з рідного гнізда, підліток – все та ж дитина, яка потребує любові та підтримки.

Правило №4 Не стояти осторонь чекаючи, коли цей період скінчиться

Пубертатний вік триває не один рік: якщо пускати все на самоплин, то в сім'ї може вирости прірва з відчуження, яка може зберегтися на все життя.

Правило №5  Прийняти дорослішання, виявити повагу

Прийняти колючого тінейджера з рухомою психікою можна лише через усвідомлення того, як йому важко. Болючий стан приносить страждання — якщо виявити повагу та підтримати як дорослого, то можна закласти міцний фундамент майбутніх стосунків між дорослим сином чи дочкою та батьками.

Правило №6 Не реагувати на агресію

Як жива людина, ви маєте право реагувати на хамство чи грубість, але щодо підлітка психологи просять не робити цього. Ви збережете собі набагато більше нервів, не розпалюючи агресію і не вчиняючи скандали щодня.

Правило №7 Не говорити про школу

Не говорити про школу – значить викреслити щоденні нотації про хороші оцінки, значення ЗНО, диплому, погрози про армію. Перейшовши на нову стратегію, тінейджер замислиться про майбутнє, а ви зможете почути думки про майбутнє, навчання, потаємне.

Правило №8 Не хизуватися авторитетом

Не потрібно виявляти насильство – вихоплювати планшети, забирати телефони, влаштовувати домашні арешти. Це марно.

Правило №9 Дати свободу відповідно  віку

Реальність виглядає так: діти, з якими 15 років носилися, не проходять перехідний період повною мірою, не підготовлені в 20 років. Вони не вміють розпоряджатися своїм життям, не знають чого хочуть, не здатні виходити зі складних ситуацій – у дорослому житті такі люди постійно шукають опори.

Правило №10 Згадати свої 16 та розслабтеся

Згадавши свій пубертат, можна зрозуміти, що ви це проходили — і якось вижили.

   Важливо враховувати, що те, чого боїться дитина, як правило, залежить від її віку. Звісно, не всі діти однакові, але батькам корисно розуміти деякі загальні вікові особливості.

   Діти грудного віку (від восьми місяців до одного року)

   У цьому віці діти починають розуміти різницю між знайомими й незнайомими ситуаціями. До восьми-дев'яти місяців досягають свого піку сепараційна тривога (виражена тривога у зв'язку з розлученням з домом або людьми, до яких дитина має сильну емоційну прихильність), відчуття паніки або тривога, яку відчуває маля, коли ви виходите з кімнати.

   Дітей трохи старше часто лякають повсякденні ситуації, які раніше не викликали подібної реакції. Вони можуть боятись незнайомих людей або нових ситуацій. (Незнайомі люди можуть бути джерелом напруги в перші два роки життя.)

​   Діти ясельного та дошкільного віку (від двох до чотирьох років)

   У маленьких дітей особливо яскрава уява. Вони можуть не розуміти різницю між реальністю та своєю фантазією.

   В нормі, до віку трьох років ваша дитина повинна вміти розлучатись з вами з мінімальною кількістю сліз і чіпляння, і навіть боязкий трирічний малюк повинен адаптуватись до нової ситуації протягом кількох тижнів. 

  Уява дитини може розгледіти ілюзорну небезпеку в тіні темної кімнати або в масці, що закриває знайоме обличчя. Її можуть лякати навіть повсякденні ситуації, наприклад, відхід до сну або візит до лікаря. Вона може боятись предметів, які видають гучні й незрозумілі (їй) звуки, такі як працюючий пилосос або бачок у туалеті. 

   Ніколи не смійтеся над нею через те, що вона чогось боїться.

   У цьому віці діти мислять конкретними категоріями (вони сприймають усі ваші слова буквально). Їх можуть лякати зауваження або жарти дорослих людей. Пам'ятайте, що ви розмовляєте з маленькою дитиною (або в її присутності).

   Дитина може бачити нічні жахи, які примушують її прокидатись. Якщо це відбувається, ви повинні заспокоїти її й переконати, що жахи, які вона щойно бачила уві сні, не мають нічого спільного з реальністю. Порозмовляйте з дитиною й залишіться поруч з нею, доки вона не засне.

   Нічні страхи це не те ж саме, що жахи. Діти, які відчувають нічний страх, можуть прокидатись із криками та тремтінням, при цьому вони прокидаються лише частково й можуть не помічати вашої присутності. Вони можуть не реагувати на вас і, як правило, засинають знову, так до кінця й не прокинувшись. Наступного дня вони не будуть пам'ятати про те, що сталось вночі.

   Страхи в цьому віці, як правило, більше засновані на реальних подіях, таких як стихійне лихо, пожежі чи травми. Але страх може бути набагато більшим, аніж справжня ймовірність цих подій. У міру того як діти вчаться й починають краще розуміти, що насправді небезпечно, а що ні, ці страхи, як правило, зникають.

   Старші діти часто турбуються про шлюб або здоров'я своїх батьків і можуть перебільшувати значення дрібних сварок або невдоволень, які вони чують. Тому найкраще вести такого роду сімейні розмови наодинці з чоловіком/дружиною, подалі від дітей.

   ЗМІ також впливають і можуть викликати страхи. Кадри з фільмів, відеоігор, музичних кліпів, з Інтернет-сайтів і навіть історії з телевізійних новин можуть бути страшними для дитини.

   Діти старшого віку можуть висловлювати свої страхи не тільки плачем. Вони можуть гризти нігті, тремтіти, смоктати великий палець або прикидатись певним чином. Вони не завжди розповідають батькам про те, чого бояться, тому стежте за перерахованими вище ознаками.

​   Як можуть допомогти батьки:

- Ніколи не примушуйте дитину протистояти страху, якщо вона ще не готова до цього. Знайомте її із загрозливою ситуацією обережно, не поспішаючи. - Хваліть дитину, коли вона робить те, чого раніше боялася.

- Завжди ставте додаткові запитання, щоби зрозуміти ситуацію й бути впевненими в тому, що дитина знаходиться в безпеці.

- Вважайте страхи дитини реальними. Не можна недооцінювати їх і сміятись над дитиною.

- Батьки повинні передбачати те, що може налякати дитину, і готувати її заздалегідь.

- Ви можете допомогти дитині долати страхи, читаючи книги, казки, вигадуючи історії або розігруючи загрозливі ситуації. Дитина може намалювати монстра, і це допоможе їй висловити свої страхи й навчитись розуміти, що вони не є реальними.

- Намагайтесь знизити чутливість своєї дитини до предметів або ситуацій, що викликають страх (провести так звану десенсибілізацію). 

- Допомагайте дитині відчувати себе в безпеці фізично, обіймаючи її, тримаючи за руку й перебуваючи поруч. Ви також можете навчити її робити довгі, глибокі вдихи, щоби зменшити її тривожний стан.

- Попросіть дитину ділитись своїми страхами з лялькою або м'якою іграшкою.

- Намагайтесь не підкріплювати страх дитини власним страхом. Будь-яка ознака того, що ви стурбовані ситуацією, може примусити її запанікувати.

- Обмежте доступ вашої дитини до засобів масової інформації, які можуть сприяти виникненню страхів або посилювати їх, таких як телебачення, кінофільми, відеоігри, Інтернет і навіть друковані матеріали. 

   ​Коли варто звертатись до фахівця:

- Страхи вашої дитини починають заважати її нормальній повсякденній діяльності.

- Дитина виглядає стурбованою більшу частину часу.

   Джерело: https://childdevelop.com.ua

ПАМ'ЯТКА

для батьків та здобувачів освіти

   Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684 був затверджений Порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та Службі  у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти. 

   Поважна причина відсутності учня на заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров'я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів). 

   Якщо здобувач освіти систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де він знаходиться, то за законом батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності (частини 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення). 

   Такі справи розглядають на засіданнях суду. Штрафи за цією статтею є досить високими: на перший раз попередження або штраф 850 – 1700 грн., якщо протягом року повториться те саме, то штраф буде від 1700 до 5100 грн. (без урахування судового збору). 

   Батьки також несуть відповідальність за куріння дітьми цигарок, вживання  алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та ін. Аналогічне покарання передбачене і для тих батьків, чиї діти скоюють діяння, що містять ознаки злочинів або інші адміністративні правопорушення у віці від 14 до 16 років. 

   Отже, навіть якщо заняття проводяться дистанційно, присутність дитини на уроках є обов’язковою, а контроль за цим покладається на батьків дитини. 

   Відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання. 

   Відповідно до ст. 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою. 

   Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 

   Згідно з підпунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Нагадуємо здобувачам освіти про безпеку в Інтернеті

З початком канікул здобувачі освіти  ще більше використовують мережу Інтернет, тому нагадуємо, як безпечно користуватися соціальними мережами та яких помилок можна уникнути.

Залишаємо вам пам'ятку з основними правилами безпечної роботи в Інтернеті:

- не давайте нікому своїх паролів, особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

- не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.

- повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).

- відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.

- не діліться своїми фото з незнайомцями та не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).

- не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

- не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

- встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

- не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).

- не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

Будьте особливо обережними‼

Психологічна проблема мобінгу в навчальному середовищі

Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в навчальному середовищі. Зокрема, майже в кожному навчальному середовищі існує проблема мобінгу.

Проблема мобінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, здобувача освіти, дитини з групи, класу, колективу. Мобінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінгу» (від англ. — натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).

Види мобінгу: бойкот,причіпки,кепкування,дезінформація,доносительство,спричинення шкоди здоров'ю,дрібні крадіжки або псування особистих речей.Крім того, в залежності від походження, мобінг поділяють на вертикальний (боссинг) — від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний — від колег або здобувачів освтіи.

Передумови мобінга з боку жертви:

-конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства);

- стиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність, хлюпкість).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають здобувачі освіти, які мають:

- фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

-особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

-особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

-страх перед школою;

-відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);

-хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення,  дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.

-низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.

Для здобувачів освіти, які отримали статус відторгнутих, або ізолянтів, характерним є об’єднання в мікрогрупи, які переростають у так звані “групи ризику”. Відсутність корекційного впливу на таких здобувачів освіти, інтеграція даних мікрогруп сприяє формуванню відхилень у поведінці здобувачів освіти, а це впливає на стан правопорушень у навчальному закладі і створює негативний мікроклімат в учнівському колективі. Об’єднуючись між собою, такі здобувачі освіти порушують робочу атмосферу на уроці, викликають негативізм і роздратування у вчителів, висміюють або принижують однокласників, конструктивно налаштованих на навчання.

Сучасні діти про людську жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім’ях, сценах приниження в класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною мобінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких “розваг” відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями. Як не прикро, але однією з причин “мобінгу” є й нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних, деструктивних сімей). У зв’язку з цим у дітей в таких сім’ях з’являються емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на взаємовідносини в учнівському колективі.

Мобінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, дезадаптуючи її з усіма витікаючими звідси наслідками, а саме: руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості – діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

Наслідки мобінга 

• неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;
• тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;
• відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;
• формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;
• порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) -  страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).       

Рекомендації учням щодо уникнення мобінгу:

-  Намагайтеся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу.

-  Не розпускайте плітки, а почувши плітку, не переказуйте її іншим.

-  Відстоюйте свою думку, не дозволяйте принижувати себе.

-  Дотримуйте традиції колективу.

-  Беріть участь у спільних колективних заходах.

-  Якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або вчителями, зверніться до дорослих яким ви довіряєте (краще до психолога).